Маршрут спуску з стіни Бренва (Brenva Face) на Монблані. Фото Ross Hewitt
Британець Росс Г'юїтт (Ross Hewitt) та його французькі товариші Ніко Боржо (Nico Borgeot) та Гаспар Буро (Gaspard Buro) здійснили перший в історії гірськолижний спуск по одній з найскладніших стін Альп - стіні Бренва (Brenva Face) на Монблані, що височиє на італійській стооні гори.
Їх спуск проходив по маршруту 'The Missing Link', з виходом на серак Ла-Пуар (La Poire), але потім переходить по діагоналі стіну, щоб вийти на маршрут "Major" (відкритий Томасом Гремом Брауном (Thomas Graham Brown) та Френком Смайтом (Frank Smythe) 1928 року), а потім завершується маршрутом "Sentinelle" ( відкритим також Брауном і Смайтом у 1927 році).
Тим самим британcmrj-французька команда приєднується до Едмонда Жойсаза (Edmond Joyeusaz), який вперше в історії подолав стіну Бренва на лижах у 2020 році.
Маршрут спуску з стіни Бренва (Brenva Face) на Монблані. Фото Ross Hewitt
Г’юїтт мріяв про цей спуск більше десяти років, і успіх прийшов до нього після того, як два роки тому виявив прихований кулуар і терпляче чекав відповідних умов на скелі.
Йому потрібно було щоб сніг вкрив лише одну ділянку завдовжи 60 метрів.
У своєму аккауніті в Instagram британський гірський гід пояснив, що спуск був «пригодницьким, інтенсивним, надзвичайно страшним, всепоглинаючим і надзвичайно блискучим», додавши «Грандіозний у масштабі, настільки, що неможливо передати словами. Гігантські снігові поля, високі хмарочоси з льоду, смуги золотого граніту і 1200 метрів безодні до льодовика, це мов би Гранд-Каньйон, але значно більший, або, можливо, більше схожий на Гімалайські гіганти».
Далі зі звіта Росса Г'юїтта
"Хоча Альпи були повністю покриті снігом протягом останнього місяця, навіть два дні гарної погоди для високих стін Монблану були рідкістю. Я говорю про 2-денні вікна не тому, що я соромлюсь виходити на більши йтермін у гори, а тому, що після 4-5 днів шторму, снігу потрібен час, щоб стабілізуватися на скелі.
Ця ідея була в моїй голові роками, спочатку я подумав, що було б круто спуститися на лижах до сераків, а потім полетіти на параплані, а потім одного дня, після карантину через Covid-19, я помітив цей прихований кулуар із перевалу Бренва.
Нам просто потрібно було, щоб серак достатньо розтанув, щоб пройти на лижах весь маршрут.
З жовтня на височині Монблану випало багато снігу і останнім часом, коли ми були всі напоготові, шторми не припинялися.
Я відчував, що час їхати вже настав, але мої товариші, з якими я планував цю пригоду, вирушили до Нової Зеландії.
Тож у мене не було напарника, і я нікому не розповідав про мою ідею.
У понеділок було кілька годин ясної погоди, і я вирушив до Італії з потужним об’єктивом, щоб оглянути лінію та побачити, чи з’єднався сніг з льодом. Я ніколи не бачив, щоб верх гори виглядав таким білим: це був саме те що треба!
Раптом з’явилося крихітне віконце з парою годин вранці.
Я зв’язався з надзвичайно талановитим і надійним партнером Ніко Боржом, щоб дізнатися, чи вільний він для нової пригоди; він був вільний, проте хотів прокатится на лижах з гори Arete de Peuterey.
Але він був заінтригований моєю розповіддю. Ми домовилися піти разом до гірського притулку Космікс разом із Гаспаром Бюро, але ми ще не обрали точний маршрут спуску.
Наступного дня в притулку ми ще спілкувалися та роздивлялися фотографії стіни.
Після перевалу Бренва на стіні було дуже холодно, дув західний вітер. У Гаспара на сходженні о 2 годині ночі злетіли лижі, і він відстав від нас на 30 хвилин.
Ми прийняли рішення зачекати під карнизом поки вщухне вітер і ми зможемо безпечно зійти на вершину.
Спуск у нас пройшов як по маслу по рівному снігу.
Над верхньою ділянкою проповзали важкі хмари, роблячи схил затемним для спуску по цій 50° ділянці.
Кулуар, на якому минулого року був сніг, зараз був вкритий льодом, проте ми зробили там спуск на 60 метрів перед тим, як вийти на маршру Route Major.
Ми почекали жеякий час, поки зза хмар визирне солнце і розм'якше сніг, перш ніж продовжити спуск по Кулуару Бренва.
Коли ми вийшли на маршрут Route Major, останні 600 метрів пройшли дуже швидко.
Ми планували приїхати до низу ще раніше, але хмари над головою стали причиною повторного обледеніння снігу.
Коли ми досягли перевалу Moore, ми повністю розслабилися, знаючи, що вже ніщо не впаде вам на голову.
Опинившись там, я відчув величезне відчуття щастя й задоволення, все у Всесвіті зійшлося, щоб моя мрія втілилася цього дня, щоб пройти цей чарівний і грандіозний лабіринт. "
