Чота Думані (Chota Dumani, 5050м). Фото Yannick Boissenot, Julien Herry
У травні 2024 року двійка французьких альпіністів та гірськолижників: Яннік Буассно (Yannick Boissenot) та Джульєн Геррі (Julien Herry) здійснили експедицію у гори Пакистану.
Заручившись підтримкою місцевих гідів та носіїв, вони здійснили сходження на безименну вершину заввишки 5050 метрів, що знаходилась у гірськоу масиві Ракапоші, у долині Гунза, на кордоні з Китаєм .
З вершини вони здійснили гірськолижний спуск.
Після обговорення сходження з місцевими гідами, команда дала ім'я новій вершині як Чота Думані (Chota Dumani), що місцевою мовою означає «Маленький Ракапоші».
Яннік Буассно (Yannick Boissenot) на схилі Чота Думані (Chota Dumani, 5050м). Фото Yannick Boissenot, Julien Herry
Джульєн Геррі (Julien Herry)
Відповідно, Яннік та Джульєн провели перше в історії сходження на цю вершину і ерший гірсколижний спуск з неї.
Розповідає Джульєн Геррі:
"Після хаотичної акліматизації в горах Hopper Mountain через нестабільність снігового покриву; нашою головною метою було відвідати пакистанську долину національного парку Гунджераб (Khunjerab National Park) біля китайського кордону.
На жаль, знайти хороших місцевих носіїв, щоб доставити наше спорядження до базового табору, було складніше, ніж очікувалося, тому нам, на жаль, доводилося прийняти план Б!
З Аліабада, що розкинувся біля величезної північної сторони Ракапоші було видно трикутну вершину на півночі масиву.
Приваблива і не надто висока гора задвалася ідеальною, щоб як найкраще використати коротке погодне вікно.
Похід до базового табору Ракапоші красивий, з великими деревами навколо, перш ніж раптом досягти морени льодовика та його драматичного ландшафту з величезними висячими сераками льоду!
Очікуючи ставити намети на сухому та трав’янистому покрову на висоті 3200 метрів, натомість ми знаходимо невеличкий клаптик щільного снігового покриву!
Перший день йде на перевірку підходу до гори та стійкості снігу на стіні.
Оскільки рельєф стіни досить крутий, це передбачає багато походів з кішками та носінням лиж, що вимагає певного часу та енергії.
Сніговий покрив не зовсім обнадійливий, але ми змогли розгледіти кілька варіантів маршруту сходження, що пролягає по більш безпечним сніговим ділянкам.
Після короткого сну ми виходимо з табору опівночі і о 5.30 ранку виходимо на бергшрунд, що на 1300 метрів вище базового табору.
У нижній частині гори сніг майже ідеальний, трохи твердий, легкий для сходження і, ймовірно по ньому приємно кататися на лижах.
Після сходження на одну третину стіни наш план переходу в бік лівого хребта здається надто небезпечним: траверс повний глибокого холоднго снігу та відносно відкритий над скелями. Тому ми вирішуємо продовжувати сходження в основному кулуарі, який був ущільнений попередніми лавинами.
На жаль, цей кулуар завершувався за 80 метрів нижче вершини, і нам потрібно було знайти рішення, щоб подолати останній крутий схил.
Довгий горизонтальний траверс праворуч веде лише до глибшого нестійкого снігу.
Нарешті Янніку вдається знайти більш пряму лінію з меншою кількістю снігу, щоб досягти короткого останнього хребта.
Я наздоганяю його якраз перед тим, як разом досягти вершини о 8:30 ранку.
Атмосфера тут, на вершині, просто дивовижна: посеред північної стіни Ракапоші, що лякала і захоплювала водночас, оточена світом шипів і сераків. Незважаючи на те, що вона вище 5000 метрів, головна вершина гори все ще височіє над нами майже на 3000 метрів!
Після кількох хвилин роздумів ми починаємо лижний спуск легким вершинним хребтом, перш ніж використовувати мотузку, щоб зрізати перший схил! Сніг на схилі чудовий, пом’якшений сонцем.
Стійкість снігу краща, ніж очікувалося, і ми нарешті можемо насолодитися чудовим лижним фрірайдом!
У базовому таборі ми поділитися нашою радістю з Муезем Уд-діном (Mueez Ud din) та Алексісом Вернісом (Alexis Vernis), яки прийшли зафільмувати гори а також Алі Гаснаїном (Ali Hasnain) і Арно Котте (Arnaud Cottet), які прокинулися трохи пізніше, щоб покататися на лижах на коротшій лінії…"
Повідомляє Яннік Буассно :
"Чота Думані (Chota Dumani, 5050 м) - саме таку назву ми дали цій гарній вершині після роздумів з місцевими жителями. На місцевій мові це означає «Маленький Ракапоші».
Ми з Джульєн Геррі провели гарний день всередині цього величезного масиву долини Гунза!
Наспраді, ми не були оптимістично налаштовані щодо гарного снігового покриву, але ми були надзвичайно мотивовані спробувати проєкт!
Ранній старт о 1 годині ночі з базового табору, і ми досягли початку маршруту о 5 ранку.
О 9 ранку ми вже були на вершині!
Саме вчасно, щоб покататися на лижах, перш ніж температура стане дуже високою"
