Сарм'єнто (Sarmiento, 2207м) . Фото Cristóbal Señoret
Вершина гори Сарм'єнто (Sarmiento, 2207м) може конкурувати з будь-якою точкою планети як найвіддаленіший і важкодоступний пункт призначення.
Ця гора розташована у кінці гірського хребта Дарвін, у чилійській Вогняній Землі, а її висота у понад дві тисячі метрів досягається майже безпосередньо з рівня моря.
Для альпіністів такі умови одні з найменш сприятливіших у світі гір: люті снігові бурі з Тихого океану, приправлені ураганними вітрами, безупинно й нещадно б'ють по цій горі.
Головна вершина масиву піднімається на висоту 2207 метрів, і на її вершині за всю історію побували лише дві команди.
Перше сходження відбулося у 1956 році двійкою Клементе Маффеї (Clemente Maffei) та Карло Маурі (Carlo Maur), які брали участь в експедиції під керівництвом відомого дослідника Патагонії Альберто Марія де Агостіні (Alberto Maria de Agostini), який безуспішно намагався піднятися на гору Сарм'єнто протягом 30 років.
Для другого сходженян на вершину знадобилося майже шість десятиліть і майже тридцять спроб, поки Наталія Мартінес (Natalia Martínez) і Каміло Рада (Camilo Rada) не досягли успіху взимку 2013 року.
Три інші експедиції повернулися з гори Сарм'єнто з іншою нагородою — сходженням на її трохи нижчу (2154м), західну вершину: італійська група Лекко (Ragni di Lecco) в 1986 році;
Джон Роскеллі (John Roskelley), Тім Макартні-Снейп (Tim Macartney-Snape) та Стівен Венабле (Stephen Venables) у 1995 році
та Роберт Джаспер (Robert Jasper), Йорн Геллер (Jörn Heller) і Ральф Ганцхорн (Ralf Gantzhorn ) у 2010 році.
Крістобаль Сеньоре (Cristóbal Señoret), Ніко Секул (Nico Secul) та Ернан Родрігес (Hernán Rodríguez) на вершині гори Сарм'єнто Західна (Sarmiento West, 2154м). Фото Cristóbal Señoret
Саме ця веришна й була метою чилійської команди у складі: Крістобаль Сеньоре (Cristóbal Señoret), Ніко Секул (Nico Secul) та Ернан Родрігес (Hernán Rodríguez)
Жоден чилійський альпініст до цього часу ще не ступав на цю вершину. Також не було нікого, хто міг би піднятися на цю гору чистим альпійським стилем.
Трійка чилійців відпливли на борту човна з Пунта-Аренас у напрямку гори Сарм'єнто.
«Завдяки Герману Алегріа, капітану човна, і його брату Пастільї ми прибули за п’ять годин із Пунта-Аренас до бухти, де вони залишили нас біля підніжжя гори», — пояснює Крістобаль Сеньоре.
Поки човен прямував до більш захищеної бухти, щоб почекати на них, чилійці висадилися на пляжі Бардонекк’я , щоб спробувати пройти італійський маршрут 1986 року, який ще досі ніхто не повторював.
Для цього вони витратили п'ять днів і чотири ночі!
Сходження на вершину гори Сарм'єнто Західна (Sarmiento West, 2154м). Фото Cristóbal Señoret
Першого дня команді вдалося дійти до Табору 1 (на вході в льодовик). Другого дня вони не мали достатньої видимості через хмари, і хоча змогли встановити другий табір, були все ще далекі від мети.
Наступного ранку погода покращилася, і команда вирушила на сходження.
О 12:00 розбили третій висотний табір і вирішили спробувати піднятися на вершину, оскільки умови були ідеальні.
Через 15 годин (туди і назад до висотного табору) їм вдалося вийти на Західну вершину.
Найбільші труднощі, з якими зіткнулися альпіністи, це стан схилу і складні станції страховки, встановлення яких зайняло багато часу.
На четвертий день вони повернулися до бухти, щоб наступного ранку повернутися в Пунта Аренас.
"Ми дуже раді відвідати це дике та невловиме місце через його погодні умови. І ще більше радості нам дало те, що ми були першою експедицією, яка пройшла італійський маршрут у альпійському стилі, який зайняв у нас 4 ночі та 5 днів (від старту у Пунта-Аренас до повернення )" - розповів Крістобаль Сеньоре.
Сходження на вершину гори Сарм'єнто Західна (Sarmiento West, 2154м). Фото Cristóbal Señoret
