Аланна Їп (Alannah Yip), 2024 рік. Фото Eric Milic / Arc’teryx
Аланна Їп (Alannah Yip)— одна з найтитулованіших скелелазок Канади. Вона була єдиною жінкою, яка представляла Канаду на Олімпійських іграх у Токіо, а в жовтні минулого року виграла першу в історії країни медаль зі спортивного скелелазіння на Панамериканських іграх (бронза, у двоборстві (боулдеринг + трудність).
На скелях вона пройшла маршрут категорії 5.14a: "Pulse" на скелях Скваміша, це було перше жіноче проходження і боулдер V12 "Room Service".
Аланна Їп (Alannah Yip), 2022 рік
Минулі Олімпіські Ігри в Парижі 2024 року, на які Аланна проходила кваліфікаційний відбір, в не залежності від того, потрапить вона на Ігри чи ні (від ред: Аланна не пройшла кваліфікаційний відбір), були її останніми змаганнями.
Багато чого сталося в її житті між олімпіадами в Токіо та Парижем, і не в останню чергу включало: пошук фінансування, втрату фінансування, зміну тренера, розчарування у змаганнях, знову повернення до змагань, навчитися сприймати критику, навчитися жити, лазити, змагатися та почуватися красивою з аутоімунним захворюванням (алопецією), яке спричиняє значну втрату волосся.
Аланна Їп (Alannah Yip) відпрацьовує рухи під час лазіння на скелях Скваміш. Фото Eric Milic / Arc’teryx
Інтерв'ю Ентоні Волша (Anthony Walsh, журнал Climbing) з Аланною Їп
Нещодавно я слухав вашу розмову з Nugget Podcast, і одна тема, яка мене зачепила, це Ваш натяк на явну нестачу ресурсів у канадській спортивній спільноті. Чи можете Ви сказати мені, як це – бути олімпійським кандидатом у Канаді порівняно зі США?
Канадські спортсмени отримують дуже мало фінансування. Кошти спонсорів, які отримують канадські скелелази, насправді рідко потрапляє в їхні кишені — зазвичай їм виплачують заробітню плату у Федерації (Climbing Escalade Canada / CEC).
Я особисто оплачувала майже всі змагання, які відвідувада, за винятком Олімпійських ігор у Токіо, Панамериканських Ігор та кількох інших винятків.
У результаті, починаючи з 14 років, я завжди повинна була мати підробіток (на неповний робочий день), поєднуючи його із навчанням у середній школі чи університетом, щоб мати можливість оплачувати змагання. І мені довелося бути дуже економною у витратах.
Але скелелазіння - це те, чим я любила займатися.
Деякі люди відкладають свої гроші на спокійну карибську відпустку
Для мене змагання і були відпусткою!
Чим брак фінансування відрізняється від скелелазної команди США?
Спортсмени у США мають різні рівні фінансування; на верхньому рівні з 2019 року повністю оплачуються перельоти, проживання, харчування, транспорт всередині країни, навчання, тощо. Цей вид фінансової підтримки поширений в інших країнах, зокрема в Швейцарії, Австрії, Японії та Німеччині.
Яким для вас був вихід на Олімпіаду в Парижі?
Змагання Олімпійської кваліфікаційної серії (OQS Шанхай і Будапешт) були організовані МОК і були дуже класні. Це дві масштабні мультиспортивні події — щось на кшталт міні-Олімпіади — з оплаченими перельотами та проживанням, автобусами до місця проведення, акредитацією, тощо. Події включали спортивне скелелазіння, BMX, скейтбординг та брейкданс.
Так, це сучасні популярні види спорту
Хіба що не вистачало баскетболу три на три.
Там були тисячі глядачів, сувеніри та інтерактивні стенди, де можна було покататися на скейтборді та скелелазіти. Дуже круто. Але особисто я пройшла через алопецію цього року, і це було для мене як американські гірки.
Перед обома подіями у мене було кілька речей, які похитнули мою впевненість, особливо перед Шанхаєм. Мені стало дуже важко виходити на килим і потрапляти в центр уваги і лазити по маршрутам так як я хотіла.
Наприклад, у готелі в Шанхаї був басейн, тож за день до змагання я з радістю пішла поплавати. Я підійшла до стійки реєстрації біля басейну, мені показали де знаходиться жіноча роздягальня, я зайшла, а там дві старі китаянки сказали мені щось китайською. Я не відповіла, оскільки я не розмовляю китайською, а потім вони почали кричати на мене: No man! Ця роздягальня не для чоловіків! І почали мене бити. Я була шокована. Я втікла звідти дуже засмученою.
Я вже виступала у кваліфікації, намагалася бути впевненою у собі, виходячи на килими.
Змагання це вразливе місце, бо ти постійно перебуваєш в центрі уваги. І я не уявляла, наскільки важкими будуть змагання з моїм захворюванням алопецією порівняно зі звичайним життям, де я начебто вже звикла бути лисою. Тож замість того, щоб відчувати легкість від лазіння та спокійно виступити в Шанхаї, я просто хотіла згорнутися калачиком і сховатися від усіх.
Це був важкий час для мене, але також було круто бачити прогрес між Шанхаєм і Будапештом через місяць. Я працювала із Джоном Коулманом, спортивним психологом, якого канадська компанія Arc'teryx наймає для своїх спортсменів, що було неймовірно, і в Будапешті я змогла проявити себе так, як хотіла: я лазила спокійно і насолоджувалася процесом.
Моя змагальна кар'єра не могла закінчитися для мене кращою нотою!
В Будапешті, де ви посіли 15 місце, Ви змогли насолоджуватися лазінням, як колись. Кілька минулих років передували вашій алопеції — тож що ще заважало вам розслабитись на змаганнях?
Це був божевільний рік перед Олімпіадою в Токіо. Мені було важко, коли захід перенесли, але мені все одно потрібно було продовжувати тренуватися до найбільшої події в моєму житті — і цього разу в повній ізоляції, не маючи можливості тренуватися в Європі з іншими людьми, як я робила зазвичай.
Натомість я була сама по собі, не маючи уяви про рівень своєї підготовленості по відношенню до моїх суперниць — і не маючи коштів, щоб найняти спеціалізованого тренера, як це могли б зробити спортсмени в інших країнах.
Важко було зробити Олімпійські Ігри моїми першими змаганнями за 16 місяців.
Я думала, що тривала затримка мене не турбуватиме; що це буде просто ще одні змагання; що я змагалася вже так довго, що знала, що робити, коли я з’явлюся на килимі.
Але виявляється, ця пауза в змаганнях дуже вплинула на мене.
Аланна Їп (Alannah Yip), 2024 рік. Фото Eric Milic / Arc’teryx
Як саме?
Було багато факторів. У нас відбулися великі зміни в тренуванні, і тренера, з яким я працювала з дитинства, більше не було поряд. Мій новий тренер був чудовим, але потрібно було багато чого надолужити. І я погано пристосовуюся до змін.
Після цього кілька невдалих результатів на інших змаганнях також похитнули мою впевненість, і мені знадобився час, щоб відмовитися від бажання певних результатів на змаганнях. Лише після мого останнього змагання, на OQS у Будапешті, де я знала, що більше не претендую на олімпійське місце, я нарешті змогла скинути тягар очікувань, які покладала на себе.
Давно я не лазила так вільно.
Як цей досвід у Будапешті можна порівняти з Вашим попереднім досвідом на змаганнях. Чому Ви взагалі закохалися в змагання?
Я дуже любила розгадувати головоломки. Кожен маршрут, весь час, був новою загадкою для мене. І особливо на початку, коли від мене ніхто нічого не очікував. Тоді мене ще ніхто не знав. Не мало значення, якщо у мене був один тренер; я вірила, що я там де хочу бути. І це частина того, що я втратила за ці роки: впевненість, що я заслуговую бути там де хочу.
Цікаво, що тільки коли всі ставки були зіграні, і Ви не мали жодних шансів отримати кваліфікацію на Олімпійські ігри в Парижі, Ви нарешті змогли виступити так, як хотіли — заради любові до цього виду спорту. Але я також вважаю, що це симптом високомотивованого професійного скелелаза: результати мають значення, і Ви, можливо, не отримали шанс змагатися в Будапешті з вільним ставленням до змагань. Існує невловиме уявлення про те, щоб лазити без психічного навантаження, але при цьому працювати так, ніби тобі є що втрачати. Враховуючи все це, мені цікаво, чому Ви так довго брали участь у змаганнях, навіть коли досягали успіху й на скелі. Що тримало Вас всередині?
Після Токіо та всієї невизначеності, що передувала йому, я знала, що хочу повторити Олімпійські змагання. Я хотіла поїхати в Париж. Я відчувала, що маю ще один шанс на Олімпіаді. І я знала, що якби я принаймні не спробувала пройти кваліфікацію, це було б тому, що я боялася зазнати невдачі.
Я не хотіла це видавати; Я не хотіла відмовлятися від себе. І мій новий тренер повірив у мене так, як я ніколи раніше; тим часом він також почав тренувати Женю Казбекову з України, яка зрештою змагалася на Олімпіаді в Парижі, і яка стала моїм справді чудовим партнером у скелелазінні. Ми маємо схожий рівень пролазів, але маємо дуже різні сильні сторони. Я вважаю, що вона одна з найкращих скелелазів у світі!
Аланна Їп (Alannah Yip) бере участь у кваліфікації дисципліни двоборство під час Панамериканського чемпіонату 2020 рік. Фото: Daniel Gajda/IFSC
Змагання доволі очевидні: є тільки один переможець і багато переможених. Або можна сказати про тих, хто стоїть на подіумі, і тих, хто не стоїть на поіумі. Як Ви ставитеся до скелелазіння на природньому рельєфі, на скелях, де можна пробувати один маршрут багато днів і не вважатись невдахою?
Поняття «невдача» завжди вважалася для мене дуже особистою справою. Я ніколи не мала ілюзій, що я найкраща у світі, тому поразка ніколи не була пов’язана з перемогою. Для мене невдача означала, що я ще маю можливості пройти маршрут якнайкраще, або що мені завадив зовнішній фактор, як-от страх невдачі, який мене стримував. Отже, я вважаю, що під час скелелазіння на природніх скелях Ви можете потрапити в ті самі пастки успіху чи невдачі, хоча я намагаюся не тиснути на себе в дні роботи над проектом.
Яким типом розумового тренування ви займаєтеся?
Я не роблю розумових вправ, але я постійно веду щоденник і пишу, що допомогло мені подолати почуття сумніву під час лазіння та змагань. Ми з моїм спортивним психологом також багато працювали над моїм мисленням і тим, як підключитися до здорового мислення під час змагань. Ми називаємо їх «прохідними дверима» в конкретні способи мислення. Ми також досліджували, як один тип мислення може бути кориснішим за інший у певних сценаріях.
Чи можете ви навести мені приклад "прохідних дверей"?
Моє мислення про продуктивність зазвичай полягає в досить щасливому, розслабленому стані, коли я насолоджуюся собою та скелелазінням. Я можу підключитися до цього мислення, походячи з одного з двох факторів: або я в стресі, і мені потрібно заспокоїтися в цьому мисленні, або я занадто розслаблена і мені потрібно якось підняти себе, щоб боротися.
Найкращі «двері» для мене — музика. Я беру з собою iPod Shuffle на всі змагання, на ньому є 10 пісень. Кілька "прохолодних" пісень, пара пісень із "середнім ажіотажем" і пара "агресивних пісень". Іноді танець або посмішка є дверима в гіпермотивований спосіб мислення.
Окрім музики, буває ще гра в карти або читання улюбленої книги.
Аланна Їп (Alannah Yip), 2024 рік. Фото Eric Milic / Arc’teryx
Як Ви вважаєте, чи є пересічення між змагальним, спортивним скелелазінням та скелелазінням на природніх скелях?
Безперечно що так. Обидві дисципліни вимагають багато сил, щоб досягти успіху. На скелях Ви можете бути набагато більш конкретними зі стилями, якими ви лазите. Змагання ж вимагають від вас трохи більше вільного володіння стилями.
Щодо зовсім іншої теми, Ви втомилися від людей, які запитують вас про вашу алопецію?
Ні, ні в якому разі. Мені здається, що кожного разу, коли я ділюся про це, я чую від когось слова підтримки, бо багато хто пережив це сам або його рідні, і мої розповіді допомогли їм почуватися комфортніше з собою. І цей відгук змушує мене ще більше ділитися цим досвідом
Насправді майже ніхто не ставився до мене інакше через алопецію. Основна суть полягала в тому, щоб мати справу зі своїми почуттями до цього. Але мене кілька разів неправильно розуміли: ті жінки в Китаї та в США, де деяким людям просто мимоволі доводилося додавати «сер» у кінці своїх речень.
Як ви думаєте, чи вплинуло ваше захворювання на ваше скелелазіння?
Так, коли я змагалася в Шанхаї, а перед тим на Кубку світу в Солт-Лейк-Сіті. У Солт-Лейк-Сіті я вперше брала участь у великих змаганнях, будучи вже без волосся, і почувалася оголеною. Шанхай був таким же відчуттям. Я більше хвилювалася через відсутність волосся, ніж через пролази. Я просто почувалась геть іншою.
Але я попрацювала над цим зі своїм спортивним психологом, який познайомив мене з дуже простою концепцією, про яку я забула: Ви можете вибрати те, що вважаєте красивим. Я могла просто вибрати! Це було так просто, і життя змінилося для мене. Відтоді я почуваюся набагато краще.
Чого Ви найбільше чекаєте цього року?
Я рада тому, що мій графік більше не буде заповнений змаганнями, і майбутніми поїздкам за кордон. Але я дуже рада підписанню контракту з компанією Arc'teryx минулого тижня, де я буду працювати інженером в команді тестування спорядження.
4 найкращі поради Аланни щодо спортивного скелелазіння
- З’ясувати неможливі рухи: підніміть палицю вгору, щоб зменшити вагу рук, відчуйте всі доступні утримання та перевірте всі можливі положення тіла.
- Розминка: справа не лише у запобіганні травмам. Я не можу піднятися на важкий маршрут без належної розминки всього тіла, включаючи плечі, пальці та стегна. Я витрачаю 10-15 хвилин на розминку на землі перед тим, як підійти до маршруту. На першому розминковому етапі мета — розігрітися, а не виснажитись!
Не слід навантажувати себе у розминці. Якщо я, наприклад, підхожу до маршруту категорії 8b+, то я розігріваюсь на категорії 6с, а потім переходжу на 7а/7с+. Потім роблю розминку для пальців на мунборді, яку я приношу з собою. - Ефективно проводьте відпочинок: під час відпочинку легко стати лінивим і покинути спроби. Мені подобається заздалегідь вирішувати, скільки мені потрібно відпочити, а потім попросити мого страхувальника встановити таймер, щоб нагадувати, що потрібно продовжити боротися.
- Розбивайте великий проєкт на меньші цілі: нам усім потрібні менші перемоги на шляху до ТОПу. Перш ніж спробувати маршрту, я поставлю собі за мету пройти від землі до ключа. Після цього я спробую пройти ділянку від ключа до ТОПу.
