Карпати гори багаті для скелелазіння, звичайно вони не такі скелясті як Альпи, але в нас є безліч скель розкиданих то тут, то там – багато з них сховані від скелелазів по тих чи інших причинах – надто далеко, проблеми з добиранням, нема людей котрі б змогли вкладати час і зусилля на їх зачистку та розвиток. Так і склалось що у нас на заході таких районів усього три – Скелі Довбуша, Ямельниця та Цапові Скали в Церківні. Але на цьому Карпатський боулдерінговий потенціал не закінчується.
Довбуша – найстаріший район, багато пробитих маршрутів, багато боулдерінгів. Але кількість туристів просто таки вбиває будь-який ажіотаж і бажання туди поїхати – шумно, купи сміття, натовпи людей. Дякую, але такого і у місті мені вистачає. При цьому це район в який вкладено неймовірно багато часу та зусиль, і саме в ньому сконцентровані найважчі маршрути Західної України.
Ямельниця – Цього року святкувала пробивку першого маршруту для лазіння на складність. Цікаво лише чи хтось його проліз окрім Сергія Красовського, котрий власне його і пробив? Окрім цього тут просто величезна кількість боулдерів і чудові місця для відпочинку.
Церківна – наймолодший район. Українське Фонтенбло. Кількість і якість маршрутів насправді вражає. І йому лише два роки! Але це не завадило йому прийняти уже два фестивалі на природному рельєфі! А потенціал ще великий, адже обмежений лише фантазією і трішки камінцями ;)
Кожен з цих районів далі розвивається – зачищаємо нові боулдери, пробиваються нові маршрути. Це чудово! Це справді чудово і радує. До Ямельниці і Довбушів добратись можна легко громадським транспортом, а от вже до Церківни трохи важче.
Питання? Чи це справді Все, що можуть запропонувати нам Карпати?
Відповідь – НІ. Питання лише в тому, щоб знайти людей котрим було б цікаво їздити на розвідку. Оцінювати потенціал. Виділяти час і засоби для розвитку чогось, що потім принесе користь усьому комюніті(якщо воно оцінить).
В неділю ми здійснили одну з таких вилазок в пошуках нового району. Ми відвідали дві місцини.
Перша – в мікрорайоні Солотвина, села Витвиця – в 6-ти км від Церківни. На жаль цей район не підходить для розробки – менше десятка валунів на досить великій території, при тому практично всі доволі прості. Хоча й з цікавим рельєфом – якщо в когось є час і бажання зайнятись “диким боулдерінгом” – будь ласка.
Тут же каміння розписане і петрогліфами у вигляді церкви і у вигляді сучасних “тут був Вася”.
Пам’ятка буолдерінгісту
Витвицькі скелі
Витвицькі скелі
Далі ми прикинули маршрут як краще добратись до наступної нашої цілі
Збори команди розвідників
Наступна точка це був джекпот! Велетенський район розташований на східному та західному схилах річки. В якому незважаючи на тумани та дощі і близькість до води, каміння на Західному березі залишалось сухим! Великим і сухим!
Східний берег – мало цікавий. Він надто стрімкий та й скелі там високі здебільшого (до 15-20 метрів). Тому без натяжних сіток – там робити нема чого. А от правий – і рівні майданчики і не дуже(але ми вже звикли до не самих рівних поверхонь). Часу в нас було не багато, адже сутеніє нині швидко, тому ми детально не приглядались до усіх камінчиків, але змогли пройтись вздовж усього району, щоб оцінити його розміри – а вони велетенські. Більші аніж Церківна. І перспективи відповідно також. Піщаник тут досить твердий на перший дотик – не крихкіший ніж у Ямельниці чи Церківні.
Кілька фото з району:
Скелі якими ми їх вперше побачили
Рельєф тут самий різноманітний
Скелі
Є потенціал як для простих так і для складніших маршрутів
Надзвичайно слизькі плити
Для масштабу
Район звикло для нас каскадний
З прецікавими формам
Скелі
Драбина в небо!
Розміри теж вражали – місцями були скелі висотою десь до 20 метрів.
І високі
Скелі
Скелі
Близькість до води тішить
Отаким видався день
Обід
Після заходу
Сюди ми повернемось на весні :)
Ще звіт з цієї поїздки можна прочитати у блозі автора усіх фото – syancya
по материалам http://slice-of-sight.com.ua/
Довбуша – найстаріший район, багато пробитих маршрутів, багато боулдерінгів. Але кількість туристів просто таки вбиває будь-який ажіотаж і бажання туди поїхати – шумно, купи сміття, натовпи людей. Дякую, але такого і у місті мені вистачає. При цьому це район в який вкладено неймовірно багато часу та зусиль, і саме в ньому сконцентровані найважчі маршрути Західної України.
Ямельниця – Цього року святкувала пробивку першого маршруту для лазіння на складність. Цікаво лише чи хтось його проліз окрім Сергія Красовського, котрий власне його і пробив? Окрім цього тут просто величезна кількість боулдерів і чудові місця для відпочинку.
Церківна – наймолодший район. Українське Фонтенбло. Кількість і якість маршрутів насправді вражає. І йому лише два роки! Але це не завадило йому прийняти уже два фестивалі на природному рельєфі! А потенціал ще великий, адже обмежений лише фантазією і трішки камінцями ;)
Кожен з цих районів далі розвивається – зачищаємо нові боулдери, пробиваються нові маршрути. Це чудово! Це справді чудово і радує. До Ямельниці і Довбушів добратись можна легко громадським транспортом, а от вже до Церківни трохи важче.
Питання? Чи це справді Все, що можуть запропонувати нам Карпати?
Відповідь – НІ. Питання лише в тому, щоб знайти людей котрим було б цікаво їздити на розвідку. Оцінювати потенціал. Виділяти час і засоби для розвитку чогось, що потім принесе користь усьому комюніті(якщо воно оцінить).
В неділю ми здійснили одну з таких вилазок в пошуках нового району. Ми відвідали дві місцини.
Перша – в мікрорайоні Солотвина, села Витвиця – в 6-ти км від Церківни. На жаль цей район не підходить для розробки – менше десятка валунів на досить великій території, при тому практично всі доволі прості. Хоча й з цікавим рельєфом – якщо в когось є час і бажання зайнятись “диким боулдерінгом” – будь ласка.
Тут же каміння розписане і петрогліфами у вигляді церкви і у вигляді сучасних “тут був Вася”.
Пам’ятка буолдерінгісту
Витвицькі скелі
Витвицькі скелі
Далі ми прикинули маршрут як краще добратись до наступної нашої цілі
Збори команди розвідників
Наступна точка це був джекпот! Велетенський район розташований на східному та західному схилах річки. В якому незважаючи на тумани та дощі і близькість до води, каміння на Західному березі залишалось сухим! Великим і сухим!
Східний берег – мало цікавий. Він надто стрімкий та й скелі там високі здебільшого (до 15-20 метрів). Тому без натяжних сіток – там робити нема чого. А от правий – і рівні майданчики і не дуже(але ми вже звикли до не самих рівних поверхонь). Часу в нас було не багато, адже сутеніє нині швидко, тому ми детально не приглядались до усіх камінчиків, але змогли пройтись вздовж усього району, щоб оцінити його розміри – а вони велетенські. Більші аніж Церківна. І перспективи відповідно також. Піщаник тут досить твердий на перший дотик – не крихкіший ніж у Ямельниці чи Церківні.
Кілька фото з району:
Скелі якими ми їх вперше побачили
Рельєф тут самий різноманітний
Скелі
Є потенціал як для простих так і для складніших маршрутів
Надзвичайно слизькі плити
Для масштабу
Район звикло для нас каскадний
З прецікавими формам
Скелі
Драбина в небо!
Розміри теж вражали – місцями були скелі висотою десь до 20 метрів.
І високі
Скелі
Скелі
Близькість до води тішить
Отаким видався день
Обід
Після заходу
Сюди ми повернемось на весні :)
Ще звіт з цієї поїздки можна прочитати у блозі автора усіх фото – syancya
по материалам http://slice-of-sight.com.ua/
