У декого із носа текла кров
--Іване, розкажи про медальний шлях?
--До чемпіонату готувався у Львові. Знав, що моїм найголовнішим конкурентом буде росіянин Лебедко, який минулоріч в Делі (Індія) виграв світовий чемпіонат з пауерліфтингу у моїй ваговій категорії. .
--Чим цей чемпіонат світу відрізнявся від попередніх на яких ти брав участь?
--На цьому чемпіонаті я показав найкращий результат у кар’єрі встановив чотири рекорди, а також став “срібним” в присіданні. Хоча міг виграти і вправу присідання, однак в останній спробі перестрахувався.
--ПАР, країна специфічна…
--Змагання цього чемпіонату світу відбувалися у студентському містечку, в якому живуть переважно білі. Не встиг як слід ознайомитися з цим містечком, бо допомагав парнерам по збірній врозминці перед виходом на поміст. А от наші жінки-збірниці з’їздили навіть на сафарі.
--Як температура впливає на результати змагань?
--Під час змагань температура сягала + 30 градусів. Це трішки незвично, бо, коли ми виїжджали з України, було набагто холодніше. А от порівняючи наш час та їхній – різниця не така вже й велика. Наприклад, у порівнянні з Індією часова різниця була більша – 7 годин. Тому звикнути до температури та різниці у часі в ПАР мені було не так вже й важко. Я один день перетерпів та привик до погодніх умов та часовихї поясів. Хоча скажу відверто, що часу на розминку безпосередньо перед сами змаганнями було не так вже й багато. Принаймні, у моїй ваговій категорії. До прикладу, на минулому чемпіонаті світу в Індії я продемонстрував менший результат, але й втомився менше. Передусім тому, що було більше часу на підготовку. Та ще й дорога в ПАР трішки втомила. Адже летіли ми літаком з пересадкою у Франкфурті. Там в аеропорту нам довелося прочекати сім годин поки ми пересіли на інший літак та поки тягнулося оформлення документів. Та ще й в літаку було незручно, бо місця для сидіння були надто вузькими та ще й плюс до всього я цілу ніч не спав, спина шалено “затекла”. Це не те, що потяг. До температурних та погодніх умов ПАР мій організм пристосувався нормально. А от у деяких пауерліфтерів навіть кров із носа текла (Валерій Карпов та Андрій Кримов), тиск зашкалював. Із неприємних моментів згадую травму мого партнера по збірній України Олександра Шепеля, який зламав руку. Хоча, якщо порівнювати пауерліфтинг із важкою атлетикою, то це менш травматичний вид спорту. Хоча і в пауерліфтингу можна отримати травму, наприклад, коли піднімаєш 400 кг.
Суддівський фактор не завадив
--Порівняй, будь ласка, Індію, в якій проходив минулорічний чемпіонат із ПАР?
--Індія та ПАР – це, як небо та земля. В Індії ми боялися чистити зуби їхньою водою. Тому аби не підхопити якоїсь хвороби чистили зуби мінеральною водою. Хоча чемпіонат проходив у Делі (столиця Індії, -- примітка автора) там дуже брудно на вулицях, все в диму, багато щурів, пот вулицях ходять корови, правил дорожнього руху для водіїв не існує, багато людей сплять на вулицях у картонних коробках. У ПАР набагато чистіше.
--Чи маєш якісь особливі вправи?
--Мій найголовніший суперник – це штанга. А так готуюся до кожної вправи аби виконати її технічно правильно. Також у пауерліфтингу велике значення відіграє суддівський фактор. Іноді трапляється, що судді можуть “зарубати” спортсмена. Особливо це стосується того, коли доводиться боротися проти російських пауерліфтерів… Хоча на цьому чемпіонаті світу з цим у мене було все гаразд. Судді відсудили без упередженості. З дев’яти підходів усі троє суддів зарахували мені всі дев’ять спроб. Хоча безпосередньо перед самими змаганнями, коли я побачив, що в одного із суддів слов’янське прізвище, то подумав, що він росіянин… Цілу ніч не міг заснути… Однак, так сталося, що це був казахський суддя, який вперше судив на чемпіонаті світу. До слова, всі троє суддів, а це – казах, японець та німець не впливали на хід змагань.
--А сувеніри, якісь привіз?
--Привіз декілька дерев’яних шкатулок, коли ми були ще в Кейптауні на ЧС 2004 року. Там мені дуже сподобалося. Два океани сходилися до купи, гарне містечко. А в Потчефструмі вибір сувенірів набагато менший та й місто знаходиться в центрі ПАР.
Першу штангу поцупили у школі
--Якби не пауерліфтинг, чим би займався?
--З дитинства любив машини, трактори. Мій батько, до речі, тракторист. Я коли тільки розпочинав тренуватися, то зробив собі штангу із тракторних катків, а гантелі із тракторних шестерней. Щоправда, в школі, в якій я навчався цю штангу хтось поцупив.
--Розповіси про свою сім’ю?
--Я мешкаю у Львові. В 2006 році отримав квартиру, а до того жив по спортзалах. Дружину мою звати Галина, вона домогосподарка. Разом із нею виховую двох діточок – 10-річного Арсена та п’ятирічну донечку Людмилу. До речі, сина я віддав на дзюдо.
--Які твої улюблені страви у приготуванні дружини?
--Люблю, коли дружина готує терчені вареники. А так в принципі, я не є надто перебірливий у їжі. Хоча в раціоні обов’язково повинно бути м’ясо.
--Хто з тренерів підготував тебе до ЧС в ПАР?
--Велику подяку висловлюю своєму старшому тренеру Ігорю Гайдучку, а також Ярославові Чалі та Ігорю Бубену.
