Фото Papa Ionut, Alex Manoliu
Влітку 2024 року двійка румунських альпіністів Папа Іонут (Papa Ionut) та Алекс Маноліу (Alex Manoliu) здійснили експедицію у гори киргизського регіону Каравшин у популярну долину Ак-Су.
Результатом їх подорожі став новий 700-метровий маршрут на Памірську Піраміду (3311 м), підбашту піка Слесова (Peak Slesova, 4240 м).
Назва нового маршруту: Pamir Rainy Avenue
Довжина: 700 метрів, 14 мотузок
Лінія: на Памірську Піраміду (3311 м), підбашту піка Слесова (Peak Slesova, 4240 м).
Фото Papa Ionut, Alex Manoliu
Фото Papa Ionut, Alex Manoliu
Далі зі звіту альпіністів:
"У липні 2024 року ми з моїм хорошим другом і колегою з Румунського альпійського клубу міста Бухарест Папою Іонутом вирушили в альпіністську експедицію в долину Ак-Су, Каравшин, Киргизстан.
Приваблені дикою місцевістю та пригодами, які на нас чекали, після чотирьох довгих днів преходу, ми прибули до базового табору 2 липня. І навіть сам підхід до гори був справжньою пригодою.
Як і очікувалося, погода в горах була непростою, кожен день починався з відносно хороших умов, а вдень йшов дощ, іноді сильний. Насправді дощу було так багато, що скелі перетворилися на справжні водоспади.
Коли вирушали з дому, головною метою експедиції ми ставили сходження по маршруту «Перестройка крек» на пік Слесова (Peak Slesova, 4240 м) і далі, якщо все піде добре, планували відкрити новий маршрут в цьому районі. Однак незабаром ми зрозуміли, що цей план доведеться змінити доволі кардинально.
Дні, в очікуванні гарної погоди і можливості пролазу на великих стінх, пролетали дуже швидко. Підготувавши запасний план, після восьми днів очікування та лише одного пройденого маршруту "Voie Droite", ми почали розробляти нову лінію на Памірській піраміді, оскільки ця скеля була найближчою до базового табору та мала легші місця біваків.
Ми підготували п’ять місць де планували розмістити передовий базовий табір, підвісивши його на порталеджі. Після ще чотирьох днів поганої погоди ми почали своє сходження, плануючи провести на стіні шість днів.
Ми взяли з собою 24 літри води, їжі та спорядження, щоб у нас було достатньо провіанту, щоб перечекати можливий шторм і залишатися ситими. Перетягувати вантаж було дуже важко, оскільки маршрут здебільшого йшов по вертикальний гладкі плиті.
З цього моменту за п'ять днів нам вдалося пройти лише 4 ділянки, поки ми не дійшли до навису скелі з нахиленим наліво двогранником, який мав небезпечну крихку породу. Весь час на стіні ми стикалися з однаковою погодою, що дозволяло нам лазити лише три-чотири години на день. Ми намагалися підтримувати високий настрій на нашому маленькому порталеджі, знову пересуваючи табір і сподіваючись, що день буде сприятливим для досягнення вершини.
На жаль, цей день так і не настав, і після ще більшої зливи ми вирішили спуститися.
Звичайно, після восьми годин спуску погода значно покращилася, що змусило нас розчаруватися у нашій удачі. У наступні дні ми продовжували стикатися у погану погоду, але нарешті з'явився ще один день з відносно хорошими умовами. Це був наш останній шанс закінчити маршрут.
У цей момент ми були впевнені, що не маємо часу спробувати будь-які інші маршрути, тому вирішили поставити все на один маршрут. На все це ми мали не більше ніж 2 днів.
Ми вийшли у легкому стилі, плануючи якнайшвидше дістатися до нашої найвищої точки та піднятися на хребет.
Ми вийшли з табору о 3 годині ночі, і йшли дві години схилом, що осипався, і після ще двох годин проміжних спусків і деяких хитрощів ми досягли нашої попередньої високої точки.
Далі ми здебільшого проходили ділянко вільним стилем, хоча деякі станції страховки все ж таки були необхідні.
Ми пройшли навислий двогранник, і ділянка вище виглядала трохи перспективнішою. Ми піднялися ще на дві мотузки і дійшли до фінальної плити, яка виявилася досить складною і важкою для встановлення станцій. В основному ми використовували скайхуки як страховку.
Виснажені та оточені зловісними хмарами, що нависли над горами, ми досягли нашої вершини.
Далі ми почали спускатися звичайним маршрутом після спуску з лінії «Перестройка крек».
Під краплями дощу ми досягли базового табору через 2,5 години спуску!
Маршрут протяжністю близько 700 метрів складається з 13-14 мотузок. 11 ділянок маршруту є абсолютно новою, несходженою раніше місцевістю, а останні дві-три ділянки є спільними з лінією «Перестройка крек».
Маршрут дуже добре підходить для початківців, оскільки в будь-якому місці можна знайти варіанти відходу.
Це й була наша головна ідея – розробити маршрут, який можна пройти за мінливої погоди.
Всі шлямбура, які ми встановили на скелі були з нержівіючої сталі 8 мм. Виявилося, що пройти стіну за допомогою традиційного спорядження доволі важко, оскільки ліня здебільшого проходить вертикальною плитою з місціями не найкращим станом породи. Використовувати шлямбура доводилося досить часто.
На маршруті є три ділянки, де ми повністю покладалися на шлямбура. Проте, за сприятливих погодних умов та стану скелі, ми вважаємо, що ці ділянки можна пройти вільним стилем. Ми впевнені, що в майбутньому маршрут можна пройти цілком вільним стилем, але це буде досить важко зробити.
Сам маршрут чекає на безперервне сходження від старту до фінішу, оскільки ми не встигли його пройти саме так.
Ми вважаємо, що це гарна альтернатива іншим основним цілям у цьому районі. Наскільки нам відомо, це один з найкраще обладнаних маршрутів в районі Аксу. Зверніть увагу, що не всі шлямбура або станції зображені на топографії маршруту.
Зрештою, ми зробили все, що могли, і наше рішення змінити початковий план було правильним.
За період нашого перебування в базовому таборі жодна інша команда не зробила повного сходження на маршрут «Перестройка крек», при чому у деяких команд було 6-7 спроб!"
