Жан-П'єр Був'є (Jean-Pierre Bouvier)
65-річний французський скелелаз Жан-П'єр Був'є (Jean-Pierre Bouvier) відкрив новий маршрут "Contre-courant" категорії 9А у Фонтебло (Fontainebleau), що являє собою боулдеринговий травес та складається з 60 рухів (в одну сторону та назад).
Сділ зазначити, що категорія боулдерингового траверсу, що була дана маршруту Жан-П'єром як 9А, має певну шкалу між вертикальними скелелазними маршрутами та традиційними боулдеринговими лініями, що означає, що ця оцінка 9А відповідає складності, більш-менш подібною до скельного маршруту 9a+ або 8C (+) у боулдерингу.
Іншими словами, 65-річний француз встановив новий світовий ркекорд у скелелазінні, який, можливо, не буде схожий на інші фізичні види спорту, якщо оцінка категорії буде підтверджена.
Детальніше Ви можете дізнатись з нашої статті: СВІТОВІ РЕКОРДИ У СКЕЛЕЛАЗІННІ
Жан-П’єр Був’є, який має призвісько "La Mouche" - перший французський скелелаз, що зміг пройти категорію 7c+ (у 1981 році).
42 роки потому, він все ще знаходиться у чудовій формі, проходячи важкі траси у віці 65 років!
Він багато років спеціалізувався на трасах Фонтенбло, він відкрив деякі з найбільш важких боулдерингових проблем, зокрема "Valse aux Farewells" (8C траверс) і "Amanite Tue Mouche" (8C+ траверс), які навіть для найсильніших клаймерів є справжнім тестом на витривалість.
У той час як деякі з його боулдерингових маршрутів мали безперечний успіх, проте, з траверсами, яким Жан-П’єр присвятив багато часу та енергії, інша ситуація.
Його найбільші досягнення, якщо ми говоримо про категорії належать до переходів у стилі "туди та назад", деякі з яких мають категорію 9А за окремою рейтинговою шкалою для траверсів; як приклад найвідомішого траверсу є "Fou Rire en aller-retour" та "Petite sorcellerie".
Нещодавно, завершивши свій новий проект Contre Courant він ще раз довів, що мотивація після 40 років скелелазіння все ще залишається незмінною.
Цей проект був нагодою для сайту grimper.com поставити Жан-П’єру кілька запитань про його останні пролази, а також про його унікальний підхід до скелелазіння.
Привіт, Жан-П’єр, ти, здається, не втратив мотивації встановлювати свої проекти за всі ці роки, чи щось змінилося у твоєму настрої за останні 40 років?
За всі ці роки скелелазіння, що для мене не змінилося, так це непереборна пристрасть до траверсів. Я знаходжу компроміс між скелею та боулдерінгом. Класичні боулдерингові маршрути ніколи мене не захоплювали, особливо сучасні!
І з роками я віддаю перевагу головним викликам й ніколи не кидаю їх, доки не досягну успіху.
Саме у лісі Фонтебло я маю нагоду тренуватися найбільше, оскільки мешкаю неподалік, але давайте ніколи не забувати, що у своїй основі я більше скелелаз. Я встановлював маршрути на скелях Мортіна в Ла-Манші.
Фонтебло, з його слизькими зачіпками та часто примхливими погодними умовами, не є моїм улюбленим стилем лазіння. Моя привабливість спрямована на більш на вапнякові скелі.
Що робить цей новий траверс таким важким, коли перехід туди і назад оцінюється різною категорією в залежності від напрямку руху?
Чесно кажучи, я досить часто ставив собі це питання.
Проблема в тому, що досі не було повторень моїх траверсів, переходів туди й назад.
Ці категорії 9А є лише пропозиціями і не більше.
Для лінії "Fou rire" напрямок ліворуч-праворуч має бути 8А+/B, а зворотньому напряму 8B/+.
Для проти течії, напрямок ліворуч-праворуч, ймовірно, 8a, а напрямок праворуч-ліворуч 8a+/8b.
Таким чином, ці труднощі дуже схожі, але прохід «проти течії» — це довша вправа з більшою кількістю рухів (близько шістдесят рухів) і відпочинком на дійсно складних і більш випадкових зачіпках.
Ці категорії є результатом загального та особистого враження та кількості спроб, пройдених для досягнення успіху.
Це шестимісячний проект, який можна було б скоротити за більш кращих умов. Погодні умови надзвичайно складні для нашого клімату.
Жан-П'єр Був'є (Jean-Pierre Bouvier)
Що б ви сказали скелелазам, щоб спонукати їх спробувати ваші траверси, деякі з яких дещо забуті, і зокрема переходи туди й назад?
Маршрути, які я пропоную, мають бути привабливими, але нічого не допомагає, поки немає бажаючих повторити прохід або я їх не знаю!
Ці проекти вимагають значних інвестицій і максимальної доступності, і що б не сталося, потрібні терпіння і наполегливість.
Більше того, клаймерів, які захоплюються траверсами, не так вже й багато, навіть серед іноземних скелелазів.
Це нагадує мені маршрути Себастьяна Буіна в Ла Раміроль, де він встановлює маршрути екстремальної категорії, але їх майже не повторюють. Тим, хто вагається, я хочу сказати, щоб спробувати цей досвід, не має значення яким видом лазіння Ви віддаєтє перевагу, це може бути для Вас відкриттям і новим задоволенням.
Крім того, ті, хто вже переконався у цьому, повинні поважати скелю.
Нещодавно я побачив в Апремонті, на двох траверсах "Rockmaninov" і "Le Bal des Poulpiquets" жалюгідний стан, в якому їх залишили клаймери.
Це ж так просто - взяти з собою пляшку води та щітку та прибрати перед тим, як лізти .
Якими трьома вашими найкращими відкриттями Ви найбільше пишалися або які б рекомендували?
У моїй трійці кращих першим стоїть "Contre courant", тому що це одна з найяскравіших пригод у стилі "туди й назад", потім "Fou Rire en aller-retour" і, нарешті, «Voyage de Zhong-Qui.». Але всі ці три маршрути є чарівними, і я вважаю їх шедеврами природи з достатньою кількістю рухів.
Ви все ще плануєте цієї зими скористатися перевагами вашої форми? І якщо так, чи працюєте Ви над проектами з друзями, чи ви більше вовк-одинак?
На цю зиму я більше не маю жодних конкретних планів, тому що я не люблю лазити в холодну погоду. Для мене більш комфортна температура 10-15 градусів.
Крім того, на проекті для "Contre courant" я отримав кілька дрібних травм, тому тепер час відновити здоров’я, щоб навесні знову вирушити за новими пригодами.
У своїх проектах я рідко лазаю з друзями, і це для мене добре, тому що я більше вовк-одинак.
Як каже П’єр Депрож, у мене тип «істерично індивідуалістичний».
Під час роботи над новим проектом я був ніби на безлюдному острові, хоча поряд були стежки та стоянки, заповненими будинками на колесах і скелелазами, які проходили над і піді мною, і ніколи не бачили мене.
За винятком одного разу, один німецький клаймер, помітивши мене, влаштувався на валуні біля маршурту, і голосно розмовляв по телефону зі своєю дівчиною, навіть не задаючись питанням про невідповідність його присутності та незручностей, які це може спричинити.
Як у цьому випадку не опинитися вовком-одинаком!
