Перед вершиною Еверест. 21 травня 2024 року. Фото Vanayak Malla
Припинити йти далі і повертатись чи ні – одне з найскладніших рішень, які може прийняти альпініст під час сходження на вершину. На Евересті гіди-шерпи можуть підказати своїм клієнтам, як діяти далі, але вони не мають авторитету.
Що, якщо альпініст вважатиме що будь за що має продовжувати йти далі, поки в нього зовсім не залишиться сил ні те що на сходження, а й навіть на спуск?
Чи повинні шерпи залишити своїх клієнтів на горі і врятуватися самим, чи вони мусять залишитись й ризикнути своїм життям через безрозсудну поведінку альпініста?
Детальніше про роботу непальських шерп Ви можете прочитати в нашій статті: Одноразові люди: Історія життя шерп, що працюють на Евересті
Джон Міллс (Jon Mills), один із цьогорічних альпіністів на Евересті, зв’язався з журналістами сайту ExplorersWeb і розповів історію людини, яка вибрала другий варіант.
Його історія порушує серйозні питання щодо влади, управління клієнтами та трагедії, якої можна було уникнути.
«Я був останньою людиною, який бачив Черуійота Кіруї (Cheruiyot Kirui) та Наванга Шерпу (Nawang Sherpa) живими 22 травня 2024 року, близько 8:30 ранку, між вершиною та сходинкою Гілларі», — почав розповідь Міллз.
Від редакції:
22 травня 2024 року, біля "Сходинки Гілларі" (Hillary Step) - передвершинної ділянки маршруту на Еверест, загинули двоє альпіністів: 40-річний кенієць Джошуа Черуійота Кіруї (Joshua Cheruiyot Kirui) та його гід, 44-річний непалець Наванг Шерпа (Nawang Sherpa).
За повідомленнями місцевих ЗМІ тіло кенійця виявили сьогодні зранку, а Наванг Шерпа вважається зниклим без вісти.
Обидва альпіністи, що сходили на вершину у зв'язці перестали виходити на звязок у вівторок, 21 травня. Слід зазначити, що Джошуа намагався сходити на Еверест без використання кисневих балонів...
Альпіністи з команди 8K Expeditions біля Східної Вершини Евересту. Фото 8K Expeditions
Гаутам Хім Лал (Gautam Khim Lal) з Міністерства туризму, культури та цивільної авіації Непалу нещодавно оприлюднив звіт щодо весняного сезону на Евересті 2024 року.
З нього видно, що 421 іноземні альпіністи із 62 країн світу отримали перміти на сходження на Еверест. Їх підтримували 767 місцевих шерпів - висотних носіїв і гідів.
Загалом, на вершину здійснили сходження 758 осіб (клієнти та гіди). Це, відповідно становить 63,8% успішних сходжень відносно усіх, хто отримав перміт і намагався піднятися на вершину.
У цьому сезоні вісім людей загинули на Евересті.
Серед жертв були 40-річний кенієць Джошуа Черуійота Кіруї (Joshua Cheruiyot Kirui), банкір за професією, та його гід, 44-річний непалець Наванг Шерпа (Nawang Sherpa) із Seven Summit Treks.
Джон Міллз сходив на вершину у команді Adventure Peaks, використовуючи кисневі балони і за підтримки шерпи Фурінджі (Furinji Sherpa). Він розповів, що сходив дуже повільно у дешь штурму вершини, особливна відмітці Балкони (відмітка 8400 метрів) через проблеми з регулятором у його кисневій системі. Коли ця проблема була вирішена, вони з Фурінджі продовжили шлях до вершини.
Тим часом більшість команд, включаючи решту групи Міллса, вже були на шляху вниз. Якщо Міллз й проходив повз Кіруї та Наванга на шляху вгору, він їх не помітив. Міллс досяг вершини 22 травня близько 8 ранку за місцевим часом. У цей час на вершині крим них нікого не було; також нікого не було й з ними на спуску вниз у передвершинній зоні.
Джон Міллс (Jon Mills) на вершині Евересту, 22 травня 2024. Фото Jay Funnell
Погода була чудовою для сходження, але вже на спуску видимість впала, і вітер почав посилюватися. Коли Міллс та Фурінджі почали спускатися, на ділянці між вершиною та сходинкою Гілларі вони натрапили на Кіруї та Наванга.
Кіруї лежав догори ногами й стогнав, його рукавички були зняті, капюшон опущений, костюм відкритий. Наванг сидів поруч із відкритими очима, але зовсім не реагував на зовнішні подразники, наче в трансі.
«Я кричав Навангу в обличчя, намагаючись побачити будь яку реакцію від нього», — сказав Міллз. «Проте марно, не було жодної реакції.
Тоді я перейшов до Кіруї, він був встьогнутий у страховочну мотузку, і закрив його одяг. На щастя, тоді він припинив жахливий стогін і, принаймні, здавалося, що він більше не страждає».
Міллс зробив екстрений дзвінок своїй команді, але йому відповіли лише співробітники базового табору.
«Це був дуже нерозбірливий зв'язок, але ми зрозуміли суть», — зазначив Міллз. Погода продовжувала швидко змінюватися, посилювався вітер. «Без наметів, спальних мішків, теплої їжі та пиття та обмеженого запасу кисню ми нічого не могли зробити», — пояснив Міллс. «Я в розпачі подивився на Фурінджі, і він тихо похитав головою. Я неохоче кивнув. Якби ми залишилися, на тому місті було б четверо вмираючих, а не двоє».
То ж вони пішли далі вниз, і Міллз ламав голову над тим, чи могли б вони зробити щось більше, якби знайшли цю пару альпіністів трохи раніше. Можливо, гадає він, якби вони змогли поставити Наванга на ноги та допомогти йому піднятися до мотузок на Південній вершині, вони могли б спустити його звідти…
Біля відмітки "Балкони" Фурінджі відчув, що його кінцівки обморожуються і по домовленності з Міллсом, пішов до низу сам, випереджаючи свого клієента.
Міллс був повільнішим, але почувався добре та впевнено, і хвилювався за свого супутника-гідів.
Фурінджі Шерпа (Furinji Sherpa) чекає на свого клієнта Джона Міллса (Jon Mills) перед вершиною Еверест, поки він замінить кисневі балони. Фото Jon Mills
«Ніхто на тій ділянці не сходив на гору, і я точно був останнім, хто спускався того часу», — сказав він. «Я був виснажений, але все ще міг рухатись, коли дістався четвертого табору на південному сідлі».
Повернувшись у базовий табір, Міллс розповів про те, що він бачив. Йому сказали, що проблеми з Кіруї та Навангом почалися раніше.
Міллс каже, що 26-27 травня «співробітники базового табору компанії Seven Summit Treks розповідали, що Наванг повідомляв по радіо, що протягом двох-трьох годин Кіруї поводився нераціонально, ігнорував його поради та відштовхував його».
Представники Seven Summit Treks розповіли у газеті The Himalayan Times: «Наванг востаннє спілкувався з офіційними особами базового табору з відмітки Bishop Rock поблизу вершини Бішоп-Рок і розповідав, що Кіруї навідріз відмовився повертатися або навіть використатти кисневі балони і демонстрував загалом неадекватну поведінку».
Еверест був не першим восьмитисячником у кар'єрі Кіруї, на який він піднявся без використання кисневих балонів. Раніше він піднімався на Манаслу, але кенієць зізнався у Facebook, що під час цієї експедиції у нього було два напади висотного набряку легенів.
До Манаслу найвищою вершиною Кіруї була Кіліманджаро.
Що стосується загальної фізичної підготовки, то він пробіг кілька ультрамарафонів.
Кіруї піднявся на Манаслу 24 вересня 2023 року і повідомляв, що ще ніколи в житті не відчував себе настільки млявим. Від четвертого табору до вершини йому знадобилося 14 годин ходу!
Не зважаючи на важке сходження на Манаслу, Кіруї був надзвичайно мотивований у своїй меті піднятися на Еверест без використання кисневих балонів
«Я відчуваю, що можу комфортно піднятися на Еверест за допомогою кисню, який, на жаль, нейтралізує для мене хвилювання від такого сходження», — написав він в Instagram. «Проте я не впевнений у своїх шансах без використання кисню, що робить таку спробу надзвичайно захоплюючою».
Він також заявив, що сподівається стати першим африканцем, який зійшов на Еверест без використання кисневих балонів.
У своєму останньому дописі в Instagram, написаному безпосередньо перед виходом на штурм вершини, Кіруї зазначив, що він «доволі легко підхоплює симптоми гірської хвороби», тому він взяв із собою ніфедипін, дексаметазон і ацетазоламід. Він також згадав, що Наванг мав при собі аварійний кисневий балон, який можна було б використати, «якщо я буду почуватись жахливо, коли я усвідомлюю, що я не супермен».
Очевидно, всі ці фактори мали місце.
Родина Кіруї розповіла кенійській газеті The Star: «Як тільки його експедиційна компанія повідомила про зникнення безвісти, команда рятувальників-шерпів, розміщена в четвертому таборі, відразу була відправлена до місця останнього контакту з альпіністом».
Однак Міллз сумнівається, що порятунок був таким швидким, як описувала сім'я.
«Того ранку я був останнім, хто спустився з вершини під час шторму, і я послав Фурінджі вперед швидше, тому що він замерзав, і спускався сам», — сказав він. «Я дістався табору 4 вдень. Ніхто не проходив повз мене, коли я спускався між вершинним хребтом і табором 4».
Черуійота Кіруї (Cheruiyot Kirui) перед виходом з базового табору на Евересті
Незабаром, пошуково-рятувальна команда знайшла тіло Кіруї, але, наскільки відомо, тіло Наванга не було знайдено.
Коли його запитали про це, Міллс сказав, що він впевнений, що Кіруї був причеплений до мотузок, але він не перевіряв, чи Наванг також був причеплений до перил.
Він не знає чи Наванг просто скатився по схилу, чи це був момент, коли він прийшов до тями і намагався спустись самотужки і не втримався на маршруті.
Як повідомляє The Star , родина Кіруї не знала подробиць аварії, але повідомила газеті: «Тіло Кіруї було виявлено на висоті 8800 м, за 48 метрів від вершини. Хоча неможливо визначити точну послідовність подій, ми знаємо, що Кіруї і його шерпа загунули на цьому місці внаслідок падіння».
Проте Міллс рішуче заперечує, що причиною аварії стало саме падіння.
«Я не бачив жодних доказів того, що хтось із них впав, і навколо них мало було багато людей, які проходили повз сходинку Гілларі», — пояснив він. «Я вважаю, що ділянка від сходинки Гілларі до вершини того часу була найменш складною частиною всього сходження дня. Це лише пологий схил».
«Скоріше, — продовжив Міллз, — ситуація, яка призвела до трагедії, схоже, полягала в тому, що альпініст не зміг діяти раціонально, а шерп не мав повноважень чи засобів, щоб змусити його повернутися або навіть змусити його прийняти допомогу, і який до останнього виконав свій обов’язок із трагічними наслідками».
У базовому таборі Міллсу сказали, що після того, як Наванг повідомив про безуспішну спробу дати Кіруї кисень, вони попросили його просто продовжувати намагатися переконати його повернути вниз. Потім вони втратили радіозв'язок.
Тут постає ключове питання: що Наванг мав робити у цій ситуації?
Залишення клієнта без дозволу компанії - організатора експедиції, могло спричинити серйозні проблеми для його професіональної кар'єри, але у цьому випадку він міг вижити.
Єдиним іншим виходом було залишитися і померти зі своїм клієнтом, що зрештою і сталося.
Міллс вважає, що Наванг, який очолював сходження двійки, мав право піти. «Якщо професійну пораду Наванга проігнорували, не було сенсу залишатися там і піддаватися ризику», — сказав Міллз. «Зрештою, він помер через те, що був неймовірно відданим, і я сумую за ним і його сім’єю».
Ця трагедія висвітлює критичну проблему комерційних експедицій.
Останнім часом у міру зростання кількості альпіністів зростають і їхні амбіції. Багато хто хоче встановлювати рекорди, які стає все важче досягти, що вимагає від інших амбітних альпіністів наполегливіших зусиль і ризику.
Клієнти покладаються на своїх гідів-шерпів на кожному кроці, але вони не визнають їхнього авторитету, коли гіди пропонують їм повернутися назад, якщо бачать критичну ситуацію, яку ігнорують клієнти.
Цей випадок схожий на ситуацію з індійськими альпіністами Балджит Каурою на Аннапурні та Піялі Басаком на Макалу минулого року. Обидва були сповнені рішучості сходития без кисню і відмовилися повертатися. Повідомляється, що Басак піднявся на вершину, але впав під час спуску, не маючи змоги рухатися. Його витягли з гори у важкому стані.
Каурі знадобилося 27 годин, щоб досягти вершини Аннапурни. На той час вона була хвора на висотний набряк мозку і не могла приймати чіткі рішення. Два шерпи, які її супроводжували, зрештою залишили її на висоті 7900 метрів і повернулися до табору 4. Її вважали мертвою. Однак індійська жінка якимось чином вижила та зуміла надіслати екстрене повідомлення через свій InReach через кілька годин, що спонукало її врятувати.
Ці та подібні події доводять, наскільки складним стає порятунок, якщо клієнт доходить до виснаження або хвороби. Багато місцевих альпіністів не мають офіційної акредитації як гіди, що послаблює їхній авторитет.
Нерозумні клієнти без досвіду чи навичок не розуміють ризиків, на які вони йдуть. Експедиційні агентства вважають за краще зосереджуватися на успіху, а не наголошувати своїм клієнтам на тому, що має статися, якщо щось піде не так.
Цієї весни "лише" вісім людей загинули на Евересті — порівняно спокійний сезонк, — але кожна втрата альпініста є трагічною. За статистикою, смерть на восьмитисячниках, здається, завдає більшої шкоди місцевим робітникам-гідам.
Багатьох із цих смертей можна було б уникнути за допомогою більш чітких протоколів, швидших дій з боку всіх учасників і більш поінформованого підходу з боку альпіністів, які платять за експедицію.
Від цього залежать не тільки їхні життя, а й життя інших.
Звістка про смерть Черуійота Кіруї облетіла світ за кілька годин. Його тіло було знайдено 23 травня. Однак тіло Наванга – ні. Його просто оголосили зниклим безвісти.
Наванг Шерпа (Nawang Sherpa)
Повернувшись додому після Евересту, Джон Міллс зв’язався з деякими ЗМІ у Великій Британії щодо історії Наванга, але, здавалося, ніхто не зацікавився. «Мене не цікавлять історії про шерпів», — сказав йому редактор одного з великих журналів.
Мовчання та забуття здаються для Наванга Шерпи своєрідною "другою смертю".
ExplorersWeb буде вдячною за допомогу читачів, якщо вони зможуть поділитися зображеннями чи інформацією про нього в розділі коментарів на сайті.
Що стосується Міллса, то він не відмовився від вшанування пам'яті Наванга Шерпи. Кілька тижнів тому він написав листа до британського уряду, в якому номінував вірного шерпу на Георгіївський хрест, відзнаку, яку надають громадянам Співдружності за вчинки найбільшого героїзму чи найпомітнішої мужності в умовах крайньої небезпеки.
Передвершинна ділянка маршруту на Еверест
