Фото Stefan Nestler
Коли я блукаю по Фейсбуку, мені постійно, у спонсорських постах, пропонують якийсь одяг (светр чи футболку) з написом «гірський наркоман».
Причина очевидна: через мої дописи Марк Цукерберг і компанія визначили мою пристрасть до гір і відсортували мене у "відповідну клітку".
Проте, вчені Медичного університету Інсбрука в Австрії з’ясували, що «гірська залежність» — це не просто дешевий рекламний слоган, а реальне явище.
«Наш підхід полягав у тому, що під час сходження в горах можна також відчути почуття винагороди та щастя, як, наприклад, під час виграної гри.
Ми запитали себе, наскільки великий потенціал залежності у гірських видів спорту?», — розповідає психіатр і невролог Катаріна Хюфнер
46-річна професор керувала дослідженнями в університеті Інсбрука.
З метою вивчення цього питання було розпочато опитування в німецькомовному гірському середовищі.
Були запрошені люди, які називають себе «звичайними» або навіть «екстремальними» альпіністами.
Участь у опитуванні взяли 335 осіб. 88 з них (чверть респондентів) згодом були віднесені до горозалежних.
Для того, щоб попасти в цю категорію, респонденти повинні були проявити адиктивні характеристики: «Наприклад, якщо Ви нехтуєте всім іншим заради альпінізму.
Коли Ви продовжуєте підіматись, навіть якщо Ви вже не можете цього робити, і Ви знаєте про потенційну небезпеку.
Якщо Ви відчуваєте симптоми абстиненції, коли не піднімаєтеся в гори», — пояснює Хюфнер.
Катаріна уточнює, що результат опитування не означає, що кожен четвертий альпініст у світі є залежним.
«Питання полягало в тому, чи існує взагалі гірська залежність, а не в тому, наскільки вона поширена. Наше опитування не було репрезентативним. Адже вого базувалося на самооцінці учасників».
Дослідження виявило, що "гірські наркомани" схильні до «пошуку гострих відчуттів», тобто пошуку постійно нових вражень з інтенсивними переживаннями та підвищеною готовністю до ризику.
«Багато хто вказав, що альпіністи навмисно наражають себе на небезпеку» — каже Хюфнер.
При цьому вона не вважає це дивним: «Люди, які багато часу проводять у горах, частіше ризикують. Але те, що для однієї людини може здатися небезпечним, для іншої – повсякденне життя».
Але дослідження також дало деякі дивовижні результати, каже вона: «Найбільше мене здивувало те, скільки "гірських наркоманів" назвали власні психіатричні захворювання. Депресія, тривога, розлади харчування, алкогольна залежність або навіть зловживання незаконними наркотиками.
Ви насправді вважаєте, що люди, які ходять у гори, бездоганно здорові?».
Однак тут виникає питання: курка чи яйце? Що було першим?
«Психологічна схильність до залежності може призвести до надмірних зайнять альпінізмом, або психіатричні проблеми можуть виникнути в результаті тягаря залежності від фізичних вправ», — йдеться в дослідженні.
«Обидва варіанти можливі», — каже Катаріна Хюфнер, «Питання причинно-наслідкових зв’язків тепер потребує подальшого дослідження», — додає вона.
І що ж тоді вчені можуть порадити "гірським маніякам"?
Чи варто тепер дати нашим улюбленим горам відпочинок?
Ні! Хюфнер говорить про протилежне: «Я б дотримувалася того факту, що гірські види спорту дуже корисні для лікування та профілактики психічних і фізичних захворювань, і їх слід практикувати».
«Зрештою, у кожного є тільки потенціал для залежності, тому що альпінізм — це свого роду задоволення. Те, що не приносить задоволення - не викликає звикання. Інакше Ви би могли стати залежним, наприклад. від роботи», – каже Катаріна Хюфнер.
