Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
В кінці липня місяця знаменитий іспанський скелелаз Еду Марін ((Edu Marin) завершив проект, який він назвав «одним із найбільших викликів у моїй кар’єрі», у співпраці зі своїм батьком «Новато» Маріном та братом Алексом Маріном.
Еду виконав перше повторення та перше вільне проходження оригінального маршруту "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+, після відкриття його в 1989 році
Детальніше про це сходження Ви можете прочитати в статті: ЕДУ МАРІН ВПЕРШЕ ПРОХОДИТЬ ВІЛЬНИМ ЛАЗІННЯМ МАРШРУТ "ETERNAL FLAME", ПРОВІВШИ 28 ДНІВ НА СТІНІ БЕЗИМЕННОЇ ВЕЖІ ТРАНГО
Від редакції:
Безименна Вежа Транго (Trango Nameless Tower)
Маршрут "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") було вперше відкрито 1989 року на Безіменній Вежі Транго (Trango Nameless Tower) – гірській вершині заввишки 6250 метрів, що розташована у Пакистані.
На той час команда: Вольфганг Гюлліх (Wolfgang Gullich), Курт Альберт (Kurt Albert), Мілан Сікора (Milan Sykora) та Крістоф Штайглер (Christoph Stiegler) пройшли маршрут вільним лазінням, але на деяких ділянках з використанням ШТО.
Це був не лише рекорд сходження у вільному лазні на великий висоті, а й справжня віха в історії альпінізму.
Безименна Вежа Транго (Trango Nameless Tower). Маршрут "Eternal Flame" під номером 5
Через 20 років, у 2009 маршрут був повторений у проходженні вільним лазінням (проте з деяким відхиленням від оригінальної лінії) братами Томасом Хубром (Thomas Huber) та Александром Хубером (Alex Huber)
У 2022 році вперше оригінальний маршрут був продений вільним лазінням за один штурмовий вихід: іспанець Еду Марін провів на стіні 28 днів!
Через кілька днів після Єду Маріна маршрут знову був пройдений вільним стилем, на цей раз парою: австрійкою Барбарою Зангерль (Barbara Zangerl) та італійцем Якопо Ларше (Jacopo Larcher). Вони провели на маршруті 6 днів.
Минулого року Еду вже намагався подолати цей проект,але тоді погані погодні умови не дали можливості пройти маршрут вільним стилем.
Детальніше про історію маршруту та проект Еду читайте у статті: "ВІЧНИЙ ВОГОНЬ" НА БЕЗИМ'ЯНОЇ ВЕЖІ ТРАНГО: НОВИЙ ПРОЕКТ ЕДУ МАРІНА У ПАКИСТАНІ
Цього року, після 28 днів перебування на стіні та десяти днів очикування погоди на самоті в таборі на висоті 5600 метрів, він досяг такого успіху, якого до нього вдавалося лише братам Хубер.
У сходженні Еду його супроводжували його батько «Новато» Марін і брат Алекс Марін . Це була сімейна експедиція з усіма складовими альпінізму високого рівня: класичні ділянки скелелазіння, складне скелелазіння та кілька ділянок мікстової місцевості для досягнення вершини 6239 метрів.
Еду Марін ((Edu Marin) разом з зі своїм батьком - Франциско Маріном (Francisco "Novato" Marin) та братом Алексом Маріном ( Alex Marin) на вершині Безіменній Вежі Транго (Trango Nameless Tower) – гірській вершині заввишки 6250 метрів, що розташована у Пакистані. Фото Alex Marin
У такій експедиції Еду чітко говорить: «"як пройдено" важливіше, ніж те "що пройдено"» . І коли він говорить про «як», він має на увазі, що його команда була автономною в горах і виконала всю необхідну роботу зі встановленням фіксованих мотузок і висотних таборів і, незважаючи на труднощі, залишилася вірною обраному стилю вільного лазіння і штурму маршруту з однієї спроби, без спуску в базовий табір.
Повернувшись із Пакистану , Маріни дали невелике інтервью іспанському сайту Desnivel про їх сходження.
Як би Ви одним реченням підсумували те, що Ви зробили?
Важко описати це кількома словами, але я б сказав, що ми боролися всупереч усім труднощам, щоб досягти мети, втілити цю мрію в життя і вийти з проекту з перемогою.
Еду Марін ((Edu Marin) разом з зі своїм батьком - Франциско Маріном (Francisco "Novato" Marin) та братом Алексом Маріном ( Alex Marin) на вершині Безіменній Вежі Транго (Trango Nameless Tower) – гірській вершині заввишки 6250 метрів, що розташована у Пакистані. Фото Alex Marin
Що стало ключовим? Час?
Зрештою, це правда, що нам дуже пощастило з тією частиною експедиції, яку ми не контролювали: погодою, тому що, незважаючи на те, що у нас були дуже погані дні, були ще й вікна.
Перше таке погодне вікно тривало дванадцять днів – ми майже знепритомніли від виснаження, тому що ми не хотіли відпочивати жодного дня – а потім прийшло друге вікно, яке травало дванадцять чи тринадцять днів, і ще булобуло вісім чи дев’ять днів.
Це дозволяло нам робити серйозні виходи на стіну та вільно проходити всі версії маршруту.
Минулого року погодні вікна були набагато коротшими, у нас було менше простору для маневру, і це дуже ускладнило реалізацію проекту.
І ти зробив це разом зі своїм батьком і своїм братом...
Так, я дуже радий, тому що ми зробили сходження як сім'я. Це було ризиковане рішення. Я відчував великий особистий тиск, тому що врешті-решт це була моя відповідальність як гіда, як брата і як сина. Ми поїхали до Каракоруму втрьох, а маму зилишили вдома. Я думав про багато речей, але врешті ми погодилися, що добре підготувалися до проекту, і все вийшло ідеально.
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Підготовка, яка включала очікування скорого виходу...
Так, ми вийшли на початку червня, за місяць до інших трьох команд альпіністів, з якими ми ділили базовий табір. Ми приїхали раніше, щоб акліматизуватися та виконати всю попередню роботу, яку потрібно було зробити: встановити табори (Базовий табір на 4000 м, табір "Sun Terrace" на 5600 м і табір "Snow Ledge" на 6000 м) і закріпити статичні перила.
Вам потрібні провішені перила, особливо якщо Ви хочете зняти документальний фільм, так і для того, щоб мати доказ того, що сходження було здійснено вільним стилем; крім того, також з міркувань безпеки, якщо нас застане шторм і доведеться евакуюватися.
Хочу підкреслити, що ця частина була найскладнішою за весь проект. Нам довелося пронести на гору понад 800 метрів мотузки, спочатку подолавши понад тисячу метрів у підніжжя, потім піднявшись на понад 300 метрів по словенському маршруту і звідти продовживши лазіння по мотузці для подолання траси Вічного Вогню .
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Як Ви згадали, цього року на маршруті Вічного вогню було чотири групи , яким було співіснування між усіма командами?
Так, правда в тому, що я думаю, що у альпіністів є все більше і більше мотивації спробувати цей маршрут. Історії про цей маршрут викликають у людей ще більше цікавості...
Інші групи прибули в базовий табір, коли у нас уже було все практично налагоджено. Таким чином вони змогли використати нашу роботу для своїх проектів: двоє французьких гідів із Шамоні піднялися прямо за нами, щоб стрибнути з вершини; італійці Франческо Ратті (Francesco Ratti), Алессандро Бау (Alessandro Baù) та Леонардо Геза (Leonardo Gheza) акліматизувалися тут, щоб потім поїхати на Улі Біахо; Барбара Зангерль (Barbara Zangerl) і Якопо Ларше (Jacopo Larcher) також змогли піднятися вільним стилем на цей маршрут, і пройшли його досить швидко, оскільки використовували вже провішені мотузкки.
З усіма командами було добре порозуміння, і ми дали їм дозвіл на використання наших напрацювань.
Ми зустріли Барбару та Якопо у таборі "Snow Ledge2 під час спуску й домовилися, що вони розберуть мотузки та відвезуть їх до Скарду.
Тобто в альпійському стилі ще ніхто не проходив цей маршрут?
Ні, в альпійському стилі ще ніхто не проходив. Першими, хто це зробив, були брати Хубер, які використали метод сходження на Словенськму маршруті, тобто перші 300 метрів, встановивши передовий базовий табір на відмітці "Sun Terrace" (5600 м) і звідти штурмуючи Вічний вогонь .
Це зазвичай робили всі команди: стартували по маршруту з табору "Sun Terrace", проходили до табору "Snow Ledge", подолавши 400 метрів. З цього другого табору команди проходили надзвичайно складі ділянки до самої вершини Безіменної Вежі Транго.
Також слыд зауважити, що це дуже складний маршрут: коли холодно, стіна замерзає, а коли спекотно, сніг на полицях тане. Усе це робить стіну мокрою майже весь час. Важко знайти стіну у хорошому стані.
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Як проходив кожен етап проекту?
Ми були автономною командою. У нас була велика логістична інфраструктура з чотирма легкими альпіністськими наметами, які можна було встановити в різних таборах, гамаком і 900 метрами мотузки. Все це передбачає велику роботу, перенесення та ремонт.
Ми приземлилися в Ісламабаді 2 червня і досягли базового табору (4000 м) 6 червня. Перше вікно з’явилося лише в кінці місяця, тому ми працювали в негоду, акліматизувалися та розбивали табори.
Нам не пощастило, і 21 червня о другій годині ночі зовсім поряд із базовим табором, який був перед перевалом, зійшла лавина, яка викликала ударну хвилю, яка знесла весь базовий табір.
Лавина розбила кухонний намет і намет-їдальню, і наші намети буквально полетіли на 1000 метрів до іншого льодовика, навіть намет мого батька кілька разів перекинувся разом з ним, ледь не впавши в озеро. Це була дуже складна частина проекту.
Чи вдалося вам повернути спорядження, або Ви вважали його втраченим?
Ми залишилися на кілька днів, щоб по максимуму зібрати спорядження (їжу, одяг, намети...), а через кілька днів прибули носії з новими наметами, бо наші були зламані.
Базовий табір. Фото Alex Marin
Коли Ви вирушили на штурм маршруту?
25 червня я вийшов на стіну і більше не спускався в базовий табір.
Яким був цей прогрес? Тому що напевно в деякі дні ви просунулися вперед, а в інші вам довелося чекати.
Звичайно, тому що варіант, який я вибрав, передбачав фіксацію мотузки на один крок вперед, а потім повернення до початку та проходження кроку вільним стилем. На багатьох ділянках я приковувався швидко.
Спочатку я піднявся по словенському маршруту, частина якого для мене є частиною маршруту Вічний Вогонь, цю ділянку також важливо пройти, щоб потрапити до табору Sun Terrace.
Коли я дістався табору Snow Ledge прийшла звістка про негоду, і я приймаю рішення не спускатися. Я намагався втриматися на Snow Ledge, але мені сказали, що буде дуже сильний вітер, що буде важко втриматись на стіні, і я вирішив спуститися на Sun Terrace, щоб залишитися там. Я був практично сам протягом десяти днів, за цей час, одного разу, до мене піднявся брат, щоб принести мені газ і їжу
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Як Ви протримаєшся там один стільки днів?
Я готувався до проекту під наглядом доктора Марті Кателло, фахівцем із велоспорту та аеробіки, і він сказав мені, що залишатися стільки днів на висоті 5600 м досить ризиковано, і це може мене послабити, якщо я продовжу сходження, тому що вище Snow Ledge були ключові ділянки маршруту трудностями 7b, 7с, 7c+, 8a.
В цьому сенсі це було ризиковане рішення, але в межах експедиції це було сходження в тому стилі. який мене найбільше мотивував: зробити це одним штурмовим видодом, не повертаючись до низу.
Це були найважчі моменти. Було багато днів на самоті в наметі на полиці, зі снігопадом; було дуже холодно, ночами до -15ºC, досить вітряно... У ті моменти мене надихнула думка, що мій батько теж був на горі, а йому виповнилося вже 70 років і мій брат, який підтримує мене в такому епічному проекті.
Ви весь час були на зв'язку?
Так, у нас було раціяо, і ми двічі на день перевіряли, чи все з нами гаразд. Вони були в базовому таборі і дали мені силу терпіти.
Ви коли-небудь думали про те, щоб спуститяся?
Ні, я ніколи не думав про це. Я завжди залишався сильним і мотивованим. Я готувався до проекту майже два роки і не збирався здаватися.
Як дізнатися, коли настає гарна погода?
У нас був супутниковий телефон, і я щодня спілкувався з метеорологом Жофре Жануе. Завдяки цьому ми мали інформацію з
перших вуст, і, коли вікно настало, я зміг сказати своїй родині піднятися нагору. Минуло майже півтора дня з моменту, коли вони залишили базовий табір, до прибуття на Sun Terrace. Вони піднялися в дуже погану погоду, маючи на увазі, що коли настане гарна погода, ми вже зберемось разом на Snow Ledge.
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Що далі?
17 липня ми піднялися на Snow Ledge і піднялися на вершину 20 липня.
З якими труднощами ви зіткнулися?
Добрались до Snow Ledge і продовжили встановлювати перила. Пройшли ще сім-вісім скельних ділянок та ще чотири мікстових ділянок.
Важче за все мені далася мотузка L22, приблизно на відмітці 6100 метрів, яка оцінюється як 7c+, але мені здається більше 8a.
На додаток до цієї ділянки, остання мотузка перед Snow Ledge також була важкою з тріщинами 7c, куди вам потрібно піднятися ногами та руками, заціпитися всередину тріщини, це стиль, який на висоті майже 6000 метрів, для мене був дуже ризикованим.
Дефіцит кисню також ускладнював просування, тому що відразу помічаєш, що задихаєшся і треба вчитися дуже спокійно підніматися. В цьому відношенні я багато чому навчився.
Потім ти, твій брат і твій батько піднімаєшся на вершину... що це був за момент?
О четвертій ранку ми вийшли на штурм вершини. Щоб піднятися на саму вершину, я ппроходив по мікстованим ділянкам де я не знайшов стільки снігу, як минулого року, оскільки цього року було тепліше.
Я йшов лідером і провішував перила, ми всі буи дуже втомлені. Опівдні ми вийшли на вершину.
А як щодо відчуттів?
Останні кілька метрів до вершини були дуже хвилюючими. Було неймовірно стояти на вершині і бачити, як мій батько більше двадцяти хвилин боровся, піднімаючись на останні 40 метрів, тому що він був повністю виснажений.
Їхньою метою було піднятися на вершину, підтримати мене, і вони боролися до кінця. Ми обнялися нагорі, і це був справді особливий момент.
А твоєму батькові майже 70 років…
Так, йому 69, а 13 жовтня йому виповнюється 70. Це був найкращий подарунок!
Я не думаю, що є люди такого віку, які досягли вершини веж Транго.
Зробити це разом зі своїми дітьми було для нього ще однією мрією. Це правда, що йому знадобилося трохи більше часу, щоб акліматизуватися, але, досягнувши мети, він був одним з команди і вклав всю свою енергію та життєву силу, що теж не мало.
Яку остаточну оцінку ви ставите цьому маршруту?
Я все ще обмірковую все, чого ми досягли, але дуже щасливий, що мріяв про щось таке велике і через два роки досяг цього, незважаючи на проблеми, які у нас були з командою минулого року, і всі проблеми, які виникли цього року. Завдяки впертості ми досягли успіху.
Це правда, що це була ризикована ставка, тому що для мого брата це була перша в житті велика стіна і він ніколи раніше не був на такій висоті. А для мого батька, у його 70 років, це було дуже важке заняття...
Можливо, вони не елітні спортсмени, але вони знали, що все, що вони мають, вони віддадуть мені. Ми створили дуже сильну команду і, перш за все, ми вклали в неї всю душу.
Найпрекрасніша річ у цьому проекті, окрім першого вільного повторення, це робити щось подібне всією сім’єю, з моїм батьком і моїм братом.
Еду Марін ((Edu Marin) на маршруті "Вічний вогонь" ("Eternal Flame") довжиною 650 метрів та трудностями до 7с+. Фото Alex Marin
Ви також сказали перед тим, як відправитися туди, що якщо ця експедиція буде успішною, вона відкриє двері для інших видів пригод. Що Ви мали на увазі?
Наступного року, влітку, я не збираюся повертатися до Пакистану, але я збираюся пройти інші проекти, про які вже думав, але не виключаю, що повернуся через пару років, щоб спробувати піднятися на стіну з ще більшою висотою та шукати трохи складніший маршрут.
Підйом на висоту мене дуже мотивує, я думаю, що це поле гри, в якому я досить добре себе почуваю і досить добре акліматизуюся...
Я вже вивчаю різні можливості, щоб спробувати піднятися на стіни висотою 7000 метрів і шукаю трохи вищі труднощі.
Вищі труднощі в роках?
Так.
Чи існує вже щось подібне до Ваших майбутніх проектів чи Вам доведеться це створити з нуля?
Є наполовину штучні маршрути, але я думаю, що є можливості знайти стіни з такою висотою і з більшими труднощами. Зрештою, Пакистан є ігровим полем, де є багато чого досліджувати та відкривати, із забутими стінами та проектами, які, можливо, також забуті.
Від редакції:
Група Транго з Великою Вежею Транго зліва та Вежою Транго, також відомою як Безіменна Вежа, праворуч, хребет Каракорум, Пакистан
Вежі Транго — багатовершинний скельний масив, що є частиною хребта Балторо Музтаг гірської системи Каракорум, розташований на спірній території Гілгіт-Балтістан.
До вершин веж ведуть одні з найбільших і найскладніших скельних стін у світі. Найвищою точкою масиву є Велика Вежа Транго, висота якої складає 6286 метрів. Західна стіна цієї вежі є найбільшою вертикальною скелею у світі. Її довжина становить 1340 метрів.
Всі вежі масиву Транго розташовані в гребені, що простягся з північного заходу на південний схід між льодовиком Транго на заході та льодовиком Дунг на сході.
На північний захід від Великої Вежі знаходиться Вежа Транго, яку також часто називають Безіменною Вежою Транго. Це великий досить симетричний скельний шпиль.
